о множестве людей

глаг. см. civildəşmək 1

1. кишеть (беспорядочно двигаться в различных направлениях – о множестве животных, людей, насекомых); кишмя кишеть. Qarışqalar cıvıldaşır муравьи кишат

2. суетиться (торопливо, беспорядочно двигаться – о множестве людей)

1) кипе́ть, вскипа́ть || кипе́ние

2)

а) кипе́ть, бурли́ть, клокота́ть || кипе́ние, бурле́ние, клокота́ние

б) кипе́ть, игра́ть, пе́ниться, искри́ться ( о воде и шипучих напитках) || кипе́ние

3) перен. кипе́ть, бурли́ть, кише́ть (о множестве людей, животных и т. п.) || кипе́ние, бурле́ние

4) перен.

а) кипе́ть, бурли́ть (о какой-л. деятельности, о жизни) || кипе́ние, бурле́ние

б) вскипа́ть/вскипе́ть, клокота́ть, бушева́ть (о чувстве гнева, негодования, о мыслях, страстях и т. п.)

5) перен.

а) до́лгое вре́мя обща́ться, быва́ть/быть среди́ (кого-л.)

б) уча́ствовать в (каких-л.) собы́тиях, быть в гу́ще собы́тий

•

- кайнап бетү

I /хайымна*/ шахм. сводить на ничью.

II /хайымна*/ бурлить, кипеть; далай хайымнап чыдыр мОре бурлит.

III /хайымна*/ кишеть, копошиться (о множестве людей. животных).

1) о́чень спеши́ть, опа́здывать; бежа́ть; сбива́ться с ног

2) + circ ( о множестве людей) бурли́ть, толпи́ться, тесни́ться, толка́ться где

1) пересе́чь

а) перейти́, перее́хать и т п

б) пройти́, прое́хать и т п (насквозь; из конца в конец) что

2) algo + circ поста́вить, положи́ть, проложи́ть, протяну́ть и т п что где; через что; поперёк чего

3) algo (con algo) перечеркну́ть, зачеркну́ть, вы́черкнуть что (к-л знаком)

4) скрести́ть (животных; растения)

5) обменя́ться (словами; взглядами); перебро́ситься, переки́нуться ( словами)

1) + circ, compl (о множестве людей; предметов) ходи́ть, е́здить, лета́ть, пла́вать и т п (туда-сюда́, взад-вперёд) + обст; перед кем; чем

2) крейси́ровать; нести́ кре́йсерскую слу́жбу

1) лежа́ть ку́чей, гру́дой; громозди́ться

2) толпи́ться; тесни́ться; сгру́диться сов

3) en un sitio ( о множестве людей) жить в тесноте́, тесни́ться, юти́ться где

1) a uno зуде́ть, чеса́ться у кого

2) перен ( о множестве людей) снова́ть (туда́-сюда́); мельтеши́ть; ( о толпе) бурли́ть; ( о животных) кише́ть

1) объяви́ть, провозгласи́ть

а) algo; que... заяви́ть о чём; что...

б) ввести́ ( к-л форму правления)

в) a uno + nc, pred призна́ть, объяви́ть кого; что кем; чем; удосто́ить кого; что зва́ния, ти́тула, назва́ния и т п кого; чего

2) ( о множестве людей) крича́ть, выкри́кивать, сканди́ровать что

3) перен свиде́тельствовать о чём

I

сущ. зоол. саранча (стадное насекомое отряда прямокрылых, перелетающее огромными массами и уничтожающее растительность и посевы – опасный вредитель сельского хозяйства). Çəyirtkə qoşunları полчища саранчи

II

прил. саранчовый. Çəyirtkə sürfəsi саранчовая личинка

◊ çəyirtkə kimi как саранча (о множестве людей, набросившихся на что-л.)

глаг. летать (передвигаться, перемещаться по воздуху – о действии повторяющемся и совершающемся в различных направлениях). Quşlar uçuşur птицы летают; uçuşub bir yerə yığılmaq слетаться, слететься (прилететь в одно место с разных сторон); uçuşub dağılmaq разлетаться, разлететься (о множестве людей, птиц и насекомых)

сов.

1. ғелидан, ғели-да рафтан (омадан); колесо покати лось в сторону чарх ба канори рох ғелида рафт; камень покатился с горы санг аз кӯх ғелида омад// (о средствах пере-движения) харакат кардан, бо суръат равон шудан, бо шаст рафтан // разг. (о множестве людей) сел барин равона шудан, ҷорӣ шудан, харакат кардан // перен. (о звуках) паҳн шудан, рафтан

2. (о слезах, поте) шоридан, рехтан гирифтан; слёзы покатились по лицу оби дида ба рухсораҳо рех-тан гирифт,. покатиться со смеху аз ханда рӯдакан шудан

кише́ть

svarmi;

abundi (изобиловать).

* * *

1) (о множестве животных, людей) pulular vi, hormiguear vi

2) твор. п. ( изобиловать) abundar vi, estar lleno (de); pulular vi, hormiguear vi

* * *

1) (о множестве животных, людей) pulular vi, hormiguear vi

2) твор. п. ( изобиловать) abundar vi, estar lleno (de); pulular vi, hormiguear vi

* * *

gener. estar lleno (de), gusanear, pulular, abundar, bullir, hervir, hormiguear

I -ам

1. кипеть; клокотать, пениться от образующихся при сильном нагревании пузырьков пара. Шолаш пураш закипеть; шолаш пурташ довести до кипения.

□ Ведра пурыман калай атыште ала-мо шолеш. З. Каткова. В ведёрной жестяной посуде что-то кипит. Колшӱ р пеш чот шолын, йырваш тамле пуш шарлен. «Ончыко». Сильно кипела уха, кругом распространился вкусный запах.

2. кипеть – о сосуде, где происходит кипение. Куп лоҥгаште кум вере аппарат шолеш, лоргыкта. М. Шкетан. В болоте в трёх местах кипят, бурлят аппараты.

3. вариться, кипеть; находясь в кипятке, делаться готовым для еды. Пареҥгат, изиш лиймеке, шолаш тӱҥале. В. Сави. И картошка через некоторое время закипела. Шыл кугу подеш шолын, а молла ту пагытыште юмым удылын. МФЭ. Мясо варилось в большом котле, а молла в то время молился богу.

4. перен. кипеть, бурлить, клокотать при стремительном движении (о реке, потоке и т. п.). Шем теҥыз шолеш, йӱ дымат огеш мале. М. Казаков. Бурлит море Чёрное, и ночью не спит. Памаш вӱ д тугаяк яндар, йӱ дшӧ -кечыже шолеш. В. Иванов. А родник такой же чистый, кипит днём и ночью.

5. перен. клубиться, подниматься, двигаться клубами. Пурак шолын нӧ лталтеш, вара тӱ тыра семын эркын шалана. Н. Лекайн. Клубясь, поднимается пыль, затем, как туман, медленно рассеивается. Шолеш шем пыл пеш умбалне, Курык тӱ рым леведеш. В. Ошел. Вдалеке клубится чёрная туча, заслоняет склоны гор.

6. перен. кипеть; бурлить; сновать; беспорядочно двигаться в различных направлениях; кишеть (о множестве животных, людей). Идымыште калык шолеш – у шурным эрыкта. В. Иванов. На гумне снуют люди – сортируют новый урожай. Юалге ӱмылыштӧ шикшла ӱвыра, шыҥа шолеш. И. Васильев. В прохладной тени, как дым, кишат комары и мошки.

7. перен. кипеть; протекать оживлённо, стремительно, бурно. Паша шолеш: нумалшыже нумалыт, оптышыжо оптат, кутко гай тыршат. П. Пайдуш. Работа кипит: кто носит, кто грузит, трудятся, как муравьи. Илыш шолеш, илыш чарныде вашталтеш. В. Сави. Жизнь кипит, жизнь меняется беспрерывно.

8. перен. кипеть; быть охваченным каким-л. чувством, страстью; возмущаться, кипятиться. (Кождемыр) ушыж дене тӱ рлыжымат шона, уло кӧ ргӧ шыде дене шолеш. К. Васин. Кождемыр думает о разном, всё его нутро кипит от злости. Таче Ольган вуйыштыжо эртышыжат, ончыклык нерген шонымашат шолеш. Я. Элексейн. Сегодня в голове Ольги кипят мысли о былом и о будущем.

9. Г. перен. быть постоянно занятым, хлопотать. Пӓ шӓшукы, ирок гӹц йыд якте шолаш ситӓ. Работы много, хватает, чтобы хлопотать с утра до ночи.

10. Г. перен. копошиться, возиться. Мам шолат, шӹ нзӓ й тырын! Что ты возишься, сиди смирно.

// Шолын лекташ

1. бить (ключом), стремительно вытекать откуда-н. (Памаш) шолын лектеш, да вӱ дшӧ арам шаланен пыта. М. Шкетан. Ручей бьёт ключом, но вода пропадает впустую. 2) перен. бить ключом – о бурных, полных неистощимой силы проявлениях чего-л. (Миклайын) эркын дене шулышо первый йӧ ратымашыже кӧ ргӧ гыч шолын лектеш. М. Иванов. Постепенно таявшая первая любовь Миклая бьёт изнутри ключом. Шолын шогаш

1. кипеть, клокотать, пениться от образующихся при сильном нагревании пузырьков пара. Чыланат вашкат, пуйто мӧҥгыштышт шолын шогышо самоварым монден коденыт. А. Тимофеев. Все спешат, будто дома забыли кипящий самовар. 2) перен. кипеть; беспорядочно двигаться в различных направлениях; кишеть (о множестве животных, людей). Приёмный пунктшо шолын шогышо куткышуэм ушештарен. «Мар. ком.». Приёмный пункт напоминал встревоженный (букв. кипящий) муравейник.

◊ Вӱ р шолеш

1. кровь кипит (играет, бродит); об избытке жизненных сил, энергии. 2) кровь кипит (играет, бродит); об испытании сильного волнения, переживании сильных чувств, страсти. См. вӱ р. Шӱ м (шӱ м-кыл, шӱ м-чон) шолеш сердце горит (кипит), кто-л. сильно взволнован, возбужден, взвинчен. Шӱ м шолеш, вургыжеш, нигузеат лыпланен ом керт. В. Иванов. Сердце кипит, волнуется, никак не могу успокоиться.

II -ем бросать, бросить; кидать, кинуть; швырять, швырнуть; выпустив из рук, заставить или дать полететь и упасть чему-л. Андрий письмам ӱстембак шолыш. Я. Ялкайн. Андрий бросил письмо на стол. Ср. кудалташ, шуаш IV.

// Шолен колташ

1. бросить, кинуть, швырнуть; выпустив из рук, заставить или дать полететь, упасть чему-л. Мундырам кидышкет нал, мланде ӱмбак шолен колто. К. Васин. Возьми в руку клубок, брось на землю. 2) ударить, хлестнуть, нанести удар. Саню имньым сапкерем дене шолен колтыш. В. Косоротов. Саню вожжами ударил коня. 3) плеснуть; зачерпнув жидкости, брызгать ею, кидать её на кого-что-н. Йоча тунамак алдыр вӱ дым монча кӱ ӱмбак шолен колта. М. Казаков. Ребёнок тут же плеснул ковш воды на каменку. 4) прост. пойти, зашагать. Пычалым ямдылышым да Йыван дене, йыжге шеҥгеч лектын, шолен колтышна. С. Чавайн. Я подготовил ружьё, и мы с Йываном, тихонечко выйдя сзади, зашагали. 5) разг. выпить спиртного, тяпнуть. Сайын коч, вара эше ик стаканым, эҥыжанетым, шолен колтена. «Ончыко». Хорошенько поешь, потом ещё тяпнем один стакан малинового. Шолен пуаш ударить, нанести удар. Костин вуйжым пуйто кермыч дене шолен пуышт, шинчажат шаланыш. В. Сапаев. Кости будто кирпичом ударили по голове, даже в глазах помутнело. Шолен шуаш ударить. Ачам (ош кугызам) шола кидше дене шолен шуэнат, осал трук йомын. В. Любимов. Мой отец левой рукой ударил седого старика, нечисть вдруг исчезла.

1) багато, багацько, велико, (устар.) много, (во множестве) густо, тісно, (пров.) дуже, гук, гуком. [Багато сліз, а щастя в світі мало (Грінч.). Вишень не було, зате грушок буде багацько (Звин.). Багацько є рож у садочку (Крим.). Прислужився своєму краєві велико (Куліш). Треба много вчитися (Франко). Нечистих місців на землі дуже густо (Звин.). Людей тісно і людям тісно (Чигиринщ.). В їх дуже живе і столується людей (М. Вовч.). У мене гуком свиней (Г. Барв.)]. -го ли? - чи багато? чи багацько? (сколько?) як забагато? скільки? Как -го? - як забагато? скільки? Как -го людей, которые - як багато людей, що; скільки людей, які. Довольно -го - доволі (досить) багато (багацько), багатенько, чимало, чималенько, величко, густенько. [Цікавого там можна знайти багатенько (Крим.). Маруся вже чимало читала (Грінч.). Стрільців у нас густенько (Звин.)]. Не -го - не багато, не багацько. [Не багацько тих у нас, в кого святий огонь не згас (Самійл.)]. Не очень -го - не дуже багато (багацько, густо). [Людей було не дуже густо (Сл. Гр.)]. Не очень-то, не больно -го - не дуже-то багато, не гурт (-то), не велико (-то), не вельми, не гук, (не в числовом знач.) не гаразд. [У їх не гурт чого є (Грінч.). Щоб відтворити його життєпис, маємо не гурт-то матеріялу (Єфр.). Жіноцтво, звісно, логіки має не гурт (Крим.). Заробітку не вельми було і в неї (Кониськ.). Тут новин не гук (Франко). Вона й сама не гаразд тямила в правилах віри (Крим.)]. Не особенно -го - не надто багато, не як багато. Так -го - так багато, так багацько, такого, тако-о, тако-го. [Як запалиш світло вночі, то кульці впасти ніде, такого їх (тарганів) навилазить (Проскурівщ.). І такого-ж тих ксьондзів за тиждень прибуло, що… (Рудан.)]. Так ли -го у вас денег? - чи так-то багато у вас грошей? чи стільки у вас грошей? Не так уже и - го - не з-так і (не так-то й) багато. [Ідеали, принципи, цілі, основи - їх не з-так і багато мала людськість, щоб ними кидатися (Ніков.)]. Так же -го, как - так само багато, як; стільки-ж, як. Слишком -го - надто багато, надто, занадто, забагато. [Їден надто має, а другий нічого (Кам'янеч.). Аж надто щастя! (Куліш). Занадто вже хочеш знати (Звин.). Для поеми в прозі (в цьому творі) забагато наукових гіпотез (Л. Укр.)]. Он слишком -го о себе думает - він надто високо гадає про себе, він надто високо несеться. -го ли - мало ли, -го - мало - чи багато, чи мало; (сколько-нибудь) скількись. -го (если), -го-много - що-найбільше, (в крайнем случае) в крайньому разі. -го шуму из ничего, -го грому попустому - багато галасу з нічев'я; за онучу збили бучу (Приказка);

2) (при сравн. степ.: гораздо) багато, багацько, далеко, значно, геть, дуже. [Цей кінь багато кращий за вашого (Чигиринщ.). Моя спідниця далеко довша од вашої (Хорольщ.). Своя хата дуже більша за цю землянку (Грінч.)]. Он -го счастливее меня - він багато (далеко) щасливіший від (за) мене. Больному сегодня -го лучше - слабому (х(в)орому) сьогодні багато (далеко, значно) краще, багато (значно) покращало.

* * *

1) бага́то; бага́цько

2) (при сравн. ст.: значительно, гораздо) бага́то, далеко, значно

с.

1) ( очень большое количество) gran numero m, molteplicita f

2) мат. insieme m

1. разжижаться;

2. становиться редким (негустым);

ак сакалы суюлган его белая борода поредела;

жээктин токойлору күндөн-күнгө суюлуп, ээсиздикке учуроодо прибрежные леса с каждым днём редеют и остаются бесхозными;

аркары жүрөт куюлуп, адырдын чөбү суюлуп фольк. архары (там) ходят во множестве, трава на взгорьях редеет;

эл аягы суюлду хождение людей прекратилось;

кеч кирип, эл аягы суюлду свечерело, и хождение людей прекратилось;

түш ченде гана азыраак эл аягы суюлбаса, эртең менен, кечинде үйүндө толо адам разве только в полдень затихает хождение, а днём и вечером людей у него полон дом;

өңү суюлду лицо у него осунулось;

Айчүрөктөн ал кетип, агарып өңү суюлуп фольк. Айчурек силы оставили, лицо её побледнело и осунулось;

ачуу сүйлөнгөн үндөр суюлду гневные речи затихли.

навалить

1) что, чего на что, куда - навалювати, навалити, навертати, навернути, накочувати, накотити, (о мног.) понавалювати, понавертати, понакочувати що и чого на що, куди; (набрасывать) накидати и накидувати, накидати, нагортати и нагортувати, нагорнути, (о мног.) понакидати, понагортати чого на що; срв. Приваливать 1. [Зима намети навертає (Мирн.). Було мене притопити й камінь навернути (Грінч. III). Он, понавертало цілі копи жовтої глини (Мирн.)]. -лить камень на что - навалити (навернути) камінь на що. -лить кучу соломы - навернути купу соломи. -лить сору - накидати (навернути, нагорнути) сміття. -вай больше земли - навертай (нагортай) більше землі. Снегу -лило в колено - снігу навалило (навернуло, накидало, навергало) в коліно;

2) (накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) навалювати, навалити, накладати, накласти и (реже) наложити, накидати, накинути, навантажувати, навантажити, (о мног.) понавалювати, понакладати, понакидати, нонавантажувати що на кого, на що, (вульг.) наричити, накрякати що. [Хоч як було наватажиш віз снопами (Куліш). Було батько як наричать гарбу, що яка-хоч пара коней не потягне, хіба воли (Бердянщ.). Такий віз наричив, що ледве воли довезли (Сл. Гр.). Там-же й віз накрякав! ледве кобила проти гори вивезла (Харк.)]. -вать вюк на мула - навалювати (накладати, накидати) в'юк на мула. -лили на меня поручения - накинули на мене (мені) доручення. На меня -лили слишком много работы - на мене накинуто (навалено) занадто багато праці (роботи);

3) нахиляти, нахилити, (о мног.) понахиляти що на кого, на що. -вали шкап на себя - нахили шахву на себе. -вали столб больше вправо - нахили стовп(а) правіше;

4) (сходиться во множестве) насувати, насунути, плавом напливати, напливти, навалувати, настягатися. [Ті миші, що в степу багато, не тут наплодились; вони відкільсь навалували (Новомоск.)]. Народу пропасть -лило, народ -лил на площадь - людей (народу) насунуло сила, народ насунув на майдан;

5) (нанести течением) навалити, нагнати. Течением -лило барку на мост - берлину навалило (нагнало) точією на міст. Судно -лило на другое - судно навалило (нагнало, напли(в)ло) на инше;

6) (в карт. игре) навалювати, навалити. [Бий і навалюй (Сл. Ум.)];

7) охотн. - налягати, налягти. Гончие -лили на зверя - гончаки налягли на звіра. Наваленный -

1) навалений, навернений, накочений, накиданий, нагорнений, понавалюваний, понавертаний, понакочуваний, понакиданий и понакидуваний, понагортаний и понагортуваний. [Прийшов - аж там змій каменем навернений (Гудч.). Нагорнений смітник (Крим.)];

2) навалений, накладений и (реже) наложений, накиданий, навантажений, понавалюваний, понакладаний, понакиданий, понавантажуваний;

3) нахилений, понахиляний.

* * *

1) нава́лювати, -люю, -люєш, навали́ти, -валю́, -ва́лиш и мног. понава́лювати; ( набрасывать) накидати, наки́дати и мног. понакидати, навертати, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш и мног. понаверта́ти; (чем-л. тяжёлым сверху) приверта́ти, привернути

2) (безл. перен.: скопляться, появляться во множестве) насува́ти, насу́нути, нава́лювати, навали́ти; (сов.: набиться) нати́снутися

1) нава́лювати, -люю, -люєш, наваля́ти; (сов.: накатать) накача́ти; (сов.: налепить) наліпи́ти, -ліплю́, -лі́пиш

2) (сов.: набросать, повалить) наваля́ти; наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш

3) (сов.: небрежно написать, нарисовать) наля́пати и мног. поналя́пувати, наба́зграти

натаскать и натащить

1) что - натягати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, наволікати, наволокти, (о мног.) понатягати и понатягувати, понапинати, понаволікати що; срв. Натягивать. [Натягни на себе укривало (Київщ.)];

2) (во множестве) натягувати, натягати (сов.), натаскувати, натаскати, натирювати, натирити кого, чого, натарабанити, натарганити, (наносить) наносити, нанести и наносити, (наволакивать) наволікати, наволокти и наволочити чого, (о мног.) понатягувати, понатаскувати, понатирювати, понаносити, понаволікати; (вытаскивая отовсюду, сов.) навитягати чого. [Нащо ти сюди мішків такого багато натягав? (Сл. Гр.). Повну холодну натирили людей (Квітка). Звідусіль понаносили харчів на ярмарок (Київщ.). Нащо то ти всякого ломаччя сюди понаволікав? (Харківщ.). Написати програму, навитягавши й насмикавши до неї звідусюди (Рада)];

3) (накрадывать) натягувати, тягати, натягати, накрадати, накрасти, (о мног.) понатягувати, понакрадати чого; срв. Натибрить;

4) -кать кого - а) (на руках, на плечах) натаскати, попотаскати кого. -кать кого по судам - натягати кого по судах; б) (задать потасовку) (зав)дати прочуханки (прочухана) кому, (с тасканьем за волосы) натягати за чуба кого, нагріти чуба, дати чубійки (чубрія) кому;

5) -вать, -кать кого - а) (собаку, охотн.) муштрувати, вимуштрувати, намуштрувати (собаку), призвичаювати, призвичаїти, принатурювати, принатурити (собаку) до чого. [Свого собаку він сам вимуштрував (Звин.)]; б) (ученика) намуштровувати, намуштрувати, натовкмачувати, натовкмачити, натоптувати, натоптати, наламувати, наламати и наломлювати, наломити кого до чого. [Маєте за два місяці намуштрувати (наламати) мені сина до іспиту (Київ). Натовкмачте його добре, щоб не зрізався на іспиті (Київ)]. Натасканный -

1) натягнутий и натягнений, напнутий и нап'ятий, наволочений, понатяг(ув)аний, понапинаний, понаволіканий;

2) натяганий, натасканий, натирений, натарабанений, натарганений, нанесений наволочений, понатягуваний, понатаскуваний, понатирюваний, понаношений, понаволіканий) навитяганий;

3) натяганий, накрадений, понатягуваний, понакраданий;

4) натасканий, попотасканий; натяганий;

5) муштрований, вимуштруваний, намуштрований, призвичаєний, принатурений; намуштрований, натовкмачений натоптаний, наламаний и наломлений. [Тра це щенятко вимуштрувати, - буде муштрований (Звин.)]. -ться -

1) натягатися, натяг(ну)тися, понатягатися и понатягуватися; бути натяг(ув)аним, натягнутим и натягненим, понатяг(ув)аним и т. п.; натягуватися, натягатися (сов.), понатягуватися; бути натягуваним, натяганим, понатягуваним и т. п.; муштруватися, намушровуватися, бути муштрованим, намуштровуваним, вимуштруваним, намуштрованим и т. п.;

2) (сходиться во множестве) стягатися, настягатися, сходитися, насходитися, находити, найти, понаходити куди;

3) (вдоволь, сов.) - а) (таская) натягатися, натаскатися, попотягати, попотаскати (досхочу), (о мног.) понатягуватися, понатаскуватися и т. п.; б) (таская друг друга) натягатися, попотягатися. [Натягалися за чуба (Сл. Гр.)]; в) (слоняясь) натягатися, наволочитися, натинятися, навештатися, наблукатися, попотягатися (досхочу) и т. п. Срв. Таскать, -ся.

* * *

1) (притаскивать, нанашивать) нано́сити, -ношу, -носиш, нанести́ и наноси́ти, -ношу, -носиш и мног. понанясити; натя́гувати, -гую, -гуєш, натяга́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати, настяга́ти сов., ната́скувати, натаска́ти и мног. поната́скувати

2) (вытаскивать, извлекать из чего-л.) натя́гувати, натяга́ти и мног. понатяга́ти

3) ( наворовывать) накрада́ти, накра́сти, -краду, -крадеш и мног. понакрада́ти; ната́скувати, натаска́ти и мног. поната́скувати, сов. натягяти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати

4) ( кого - наказывать) дава́ти (даю́, дає́ш) прочуха́нки (прочуха́на), да́ти (дам, даси́) прочуха́нки (прочуха́на) (кому); ( дёргая за уши) скубти́ (-бу, -бе́ш) за ву́ха, наску́бти за ву́ха, скуба́ти (ску́бати) за ву́ха, наскуба́ти за ву́ха (кого), скубти́ (скубати) ву́ха, наскубти́ ву́ха, м'яти (мну, мнеш) ву́ха, нам'я́ти вуха (кому); ( дёргая за волосы) тяга́ти за чу́ба, натя́гати за чу́ба (кого)

1) охотн. муштрува́ти, намуштрува́ти, ната́скувати, натаска́ти

2) перен. ната́скувати, натаска́ти

1) см. натаскивать I

2) ( натягивать) натяга́ти и натя́гувати, -гую, -гуєш, натягти́, -тягну, -тягнеш и натягну́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати

нахаживать, найти, действ. з.

I. 1) знаходити (в песнях и знаходжати) знайти, находити (в песнях и находжати), найти, (о мног.) познаходити, понаходити кого, що, (редко) повизнаходити що; специальнее: (отыскивать) нашукувати, нашукати, відшукувати, відшукати, вшукати що; (приискивать) винаходити, винайти що; (натыкаться) натрапляти, натрапити кого, що и на кого, на що, надибати и надибувати, надибати, (диал.) нагибувати, нагибати що. [Там втомлені знаходять опочивок (Куліш). Уміла ти матір покинути, умій-же й знайти її! (Квітка). Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Метл.). Блукав, дороги не знайшов (М. Вовч.). Я знайшов будинок, де він живе (Коцюб.). Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.). У Назона теж ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильськ.). Не могла найти для мене слова потіхи (Франко). Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молоді подружжя знаходжати (Метл.). На труп побитий… шукали, та третього дні находжали (Март.). Однослуживців не можна було познаходити (Крим.). Де що було дідівське, - повизнаходила (Г. Барв.). Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є (Крим.). Шукайте скільки хочете, не вшукаєте (Звин.). Коли-б нам слушну винайти годину, то ми поговорили-б про сю справу (Куліш). Не встиг винайти собі якийсь відповідний ґешефт (Франко). Шукає живущої води і не знає, де її натрапити (Мирний). Чув якесь незадоволення, мов не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Не міг надибать гарнішого собі зятя (Федьк.). Чудові були пущі, - тепер таких і не надибаєш (М. Вовч.). Якби ти скарб нагибав, то ходив-би ти в саєтах (тонких сукнах) (Грінч.)]. -дить, -ти вкус, приятность в чём - набирати, набрати смаку до чого, розбирати, розібрати смак у чому, знаходити, знайти приємність у чому; срв. Вкус 4. [Зачав набирати смаку до лінивства (Франко). Люди починають розбирати смак в инших промислах (Звин.). Дали мені щось скуштувати; не розібрав я смаку в тому (Звин.). Я не знаходжу приємности в цього роду спорті (В. Гжицьк.)]. -дить, -ти по вкусу кого, что - знаходити (добирати), знайти (добрати) (собі) до смаку (до вподоби), уподобати кого, що. -дить, -ти вновь (потерянное) - віднаходити, віднайти, (о мног.) повіднаходити (загублене). -дить, -ти для себя выражение в чём - знаходити, знайти собі вираз у чому, виливатися, вилитися в чому. [Цей настрій найкраще вилився в організації братства (Рада)]. -дить, -ти выход (исход) в чём - знаходити, знайти вихід (порятунок, раду) у чому, давати, дати собі раду (пораду) з чим; срв. Исход 2. [Знаходить собі раду зовсім реальну, життьову (О. Пчілка)]. -ти в ком друга - знайти в кому приятеля (друга). -дить, -ти себе место - знаходити, знайти собі місце; притикатися, приткнутися. [Молода не сідає за стіл, а де- небудь приткнеться (Полтавщ.)]. Он не -дит себе места - він не знаходить собі місця; він не знає, де приткнутися (де приткнути себе); він ходить, як неприкаяний; він марудиться, він попору не знайде. [Нудився, марудився; чогось хотілося - і сам не знав чого (Свидн.)]. -ти кого своими милостями - вдарувати (обдарувати) кого своєю ласкою. -дить, -ти ощупью - намацувати, намацати, налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Намацав свічку і встромив її в свічник (Велз)]. -дить, -ти приют кому, себе - знаходити, знайти притулок (захист, захисток) кому, собі, притуляти, притулити кого, (себе ещё) притулятися, притулитися. [Де сирота безрідний притулиться? де захисток собі знайде? (Сл. Гр.)]. -дить, -ти путём расспросов - напитувати, напитати кого, що, допитуватися, допитатися кого и до кого, чого. [Приїхали ми, напитали адвоката (Франко). Може-б ви - напитали мені пару курей? (Кролевеч.). Допитався до того багатого купця (Грінч. II)]. -дить, -ти в себе силу для чего - знаходити, знайти в собі силу на що, здобуватися, здобутися на що. [Не раз ми здобувалися колосальну руїнницьку енергію (Ніков.)]. Не -ду слов, чтобы выразить своё возмущение - слів не доберу, щоб висловити своє обурення. -дить, -ти удовольствие (наслаждение) в чём - знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому, кохатися (милуватися), закохатися (замилуватися) в чому, тішитися (втішатися), втішитися чим и з чого. -шёл у кого спрашивать! - знайшов, у кого (кого) питатися! було (мав, не мав) у кого (кого) питатися! Вот -шёл кого! - от знайшов кого! Не знаешь, где -дёшь, где потеряешь - не знаєш, де заробиш, де проробиш; хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. За чем пойдёшь, то и -дёшь - чого шукаєш, те й напитаєш. Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти - см. Потерять. Дай бог с умным -ти и потерять - дай боже з розумним загубити, а з дурним не найти; з дурнем ні найти, ні поділити; з дурнем знайдеш, то й не поділишся (Приказки). По лесу ходит, дров не -дёт - по лісі товчеться, а до дров не допадеться; по горло в воді, а шукав, де напитися;

2) (открывать) знаходити, знайти, відкривати, відкрити, відшукувати, відшукати що, (выявлять) віднаходити, віднайти що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винаходити, винайти що, (преступника, преступное) викривати, викрити кого, що. [Спроби віднайти манівці, якими відбувався перехід від багатобожжя Вед до пантеїзму Упанішад (М. Калин.). Порівнюючи опис Московського царства з твором Йовія, можна винайти деякі паралелі (Україна). Винайти таку мову, що-б була зрозуміла руському й українцеві (Ґ. Шкур.)]. -дить, -ти поличное - витрушувати, витрусити, (о мног.) повитрушувати крадене. -дить, -ти способ (средство) - знаходити (винаходити), знайти (винайти) спосіб, (в просторечии обычно) добирати (прибирати), добрати (прибрати) способу (розуму, ума). [Ви повинні добрати способу, щоб цього не було (Грінч.). Тамтешні мудреці не добрали способу попередити руїну (Кандід). Прибрали люди способу літати (Дещо). Отаман чумацький собі ума прибирає, що йому робить (ЗОЮР I)]. Русские мореплаватели -шли несколько неизвестных островов - російські мореплавці знайшли (відкрили) кілька (декілька) невідомих островів. Ревизор -шёл много упущений - ревізор знайшов (викрив) багато, недоглядів (хиб);

3) (определять) визначати и визначувати, визначити, (вычислять) обчисляти, обчислити, вираховувати, вирахувати що. По радиусу круга -дят длину його окружности - за радіюсом круга обчисляють довжину його кола;

4) (заставать) знаходити, знайти, заставати, застати, (встречать) зустрів[ч]ати, зустріти, стрічати, стрінути, стрівати, стріти кого, що. [Забрів до брата, знайшов його вдома (Звин.). Повернувшися з мандрівки додому, він застав усіх родичів живих і здорових (Київ). Застав його за обідом (Сл. Ум.). Застав дома цілковитий безлад (Брацл.). Прийшов до нього, зустрів його в садку (Київ). Рішучости такої не стрічав ніколи у дівчини (Франко)]. -шёл её в хлопотах - знайшов (застав) її заклопотану (в клопоті);

5) (видеть, усматривать) бачити, вбачати, добачати, побачити в чому що. [Не бачу в твоїй, синку, роботі ніякої користи (Сл. Ум.). Природа була велична і благодійна, - захват поета побачив у ній неперевершене (М. Калин.)]. Не -хожу в этом ничего остроумного - не бачу (не вбачаю, не добачаю) в цьому нічого дотепного;

6) (полагать) уважати (кого, що за кого, за що и (реже) ким, чим), (думать) гадати, думати, подумати (що), (считать) визнавати, визнати кого, що за кого, за що, (казаться кому) здаватися, здатися, видаватися, видатися кому; (называть) називати, назвати кого, що ким, чим; (приходить к заключению) приходити, прийти до висновку. [Я вважаю, що він має рацію (Київ). Я зовсім не вважаю, що мої одмітки були погані (Крим.). Уважаю тебе за людину розумну (Харківщ.). Він уважав мене дуже гарною (Кандід). Я подумав собі, що вона дуже змарніла (Київ). Він не визнав моїх аргументів за слушні (Київ). Ті шибеники, здається йому (-дит он), ненавиділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скільки він міг змалювати їм небо, воно видавалося їм (они -дили его) жахливою порожнечею (Країна Сліпих). Було в йому дещо таке, що ворог назвав-би фертівством (Кінець Неволі). Я переглянув його статтю і прийшов до висновку, що друкувати її не можна (Київ)]. -дить, -ти возможным, нужным - уважати (визнавати), визнати за можливе за потрібне. [Не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.). Вища сила визнала за потрібне не лишити йому нічого (Кінець Неволі)]. -дить, -ти кого невиновным - уважати (визнавати), визнати кого за невинуватого (за без(не)винного). -дить, -ти хорошим, плохим - визнавати, визнати за гарне (за добре), за погане (за кепське, за лихе). Я -хожу это странным - мені це здається (видається) дивним (чудним), я вважаю це за дивну річ. Находимый - що його (її, їх) знаходять и т. п.; знаходжений, находжений. Найденный -

1) знайдений, найдений, познаходжений, понаходжений; нашуканий, відшуканий; винайдений; натраплений, надибаний, нагибаний; намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний; напитаний; дібраний, прибраний;

2) знайдений, відкритий, відшуканий; винайдений; викритий; витрушений, повитрушуваний;

3) визначений, обчислений, вирахуваний;

4) зустрінутий, стрінутий;

5) побачений;

6) визнаний; названий.

II. Находить, нахаживать, найти, ср. з. -

1) (наталкиваться) находити, найти, натрапляти, натрапити, трапити, (наскакивать) наганятися, нагнатися, наскакувати, наскочити, (набегать) набігати, набігти, (нападать) нападати, напасти, (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що. [За наші гріхи находять ляхи (Номис). Бодай на тебе лиха година найшла! (Брань). Хто зна, щоб часом на якого ворога не (на)трапив (Брацл.). Трапила (Натрапила) коса на камінь (Приказка). Пароплав нагнався на мілину (Київ)]. Не на такого -шёл! - не на такого напав (натрапив, наскочив)!;

2) (о тучах, облаках) наступати, наступити, надходити, надійти, набігати, набігти; срв. Надвигаться 2. [Набігла хмара, мов чумацьке ряденце (Коцюб.)]. -шёл туман - запав (упав, насунув, наліг, наполіг) туман. -шёл шквал - зірвався (знявся, схопився) шквал, зірвалася (знялася, схопилася) буря; 3 (натекать) набиратися, набратися, набігати, набігти, натікати, натекти, находити, найти, (усилит.) понабиратися, понабігати, понатікати, понаходити. [В човен набралося (набігло) багато води (Київщ.)];

4) (о людях: собираться во множестве) находити, найти, понаходити, збиратися, зібратися, назбиратися, (наталпливаться) натовплюватися, натовпитися; понатовплюватися. [Найдуть купою у хату (М. Вовч.). Найшло до шинку багато людей (Сл. Ум.). На ярмарок багато людей понаходило з околишніх сіл (Київщ.). До зборні багато людей зібралося (Сл. Ум.)];

5) (перен.: нападать на кого) находити, найти на кого, нападати, напасти на кого и кого, опадати, опасти кого, спадати, спасти на кого; срв. Нападать 4. [На мене таке находить, що сам не тямлю, що чиню (Кониськ.). На мене находить щось, від чого все навкруги тьмариться (Країна Сліпих). Це на мене часом нападає, - ось нічого не хочу робити, та й вже! (Гр. Григор.). На нього спадала байдужість (Стефаник)]. На меня -шёл такой стих - такий стих на мене найшов (накатил: насунув, наринув), такий вітер на мене війнув, таке на мене найшло. II.. Находить - см. II. Нахаживать.

* * *

1) знахо́дити, -джу, -диш, знайти́, -йду, -йдеш и мног. познаходити, нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити, віднахо́дити, віднайти́; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти, -крию, -криєш и мног. повідкрива́ти; ( изобретать) винахо́дити, ви́найти, -йду, -йдеш; ( заставать) застава́ти, -стаю, -стаєш, заста́ти, -стану, -станеш и мног. позастава́ти; ( подыскивать) нашу́кувати, нашука́ти; ( при обыске) витру́шувати, -шую, -шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш

2) ( приходить к заключению) ба́чити, поба́чити, знахо́дити, знайти́; ( усматривать) вбача́ти, вба́чити

3) (что каким - считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш, визнати ( що яким и за яке), знаходити, знайти (що яким); (несов.: полагать) вважати ( що за яке и яким)

1) (наталкиваться на кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахо́дити, -джу, -диш, найти́, -йду́, -йдеш; надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати

2) (надвигаясь, закрывать) насува́тися и насо́вуватися, -совуюся, -совуешся, насу́нутися, нахо́дити, найти́; ( приближаться) надхо́дити, надійти́

3) (на кого - охватывать, нападать) нахо́дити, найти́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого), опада́ти, опа́сти (кого)

4) (собираться в каком-л. количестве) нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити; (сов.: преим. о людях, животных) насхо́дитися, -диться, понасхо́дитися (мног.), настяга́тися

1) (покрыть расстояние; проложить дорогу) находи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (походить много, вдоволь) попоходи́ти

2) (повредить себе что-л. ходьбой) находи́ти